Montenegro

Всім привіт)  Не так давно я приїхала із маленької, але красивої країни Чорногорії. І хочу поділитися з вами своїми враженнями. Я вже не перший раз в цій країні. Цей раз був третій і хочу сказати, що він не останній, адже завжди хочеться сюди повертатися.

Моє любиме місто - Будва. Як тільки  потрапляєш в це місто, зразу відчуваєш розслаблення і спокій. Яскраві барви тутешніх рослин, пальми, приємні люди, бірюзовий колір Адріатичного моря...
А про море тут взагалі інша історія, адже чистота  і колір, просто вражає. Вода неймовірного синьо - бірюзового кольору. Я можу годинами просто сидіти на березі й дивитися на нього. Море дає мені стільки енергії, що вистачає на цілий рік.

Старе місто, яке по вечорах перетворюється на казку із вогнями, затишні кафе зі свічками, вуличні музики, набережна з яхтами, шум моря - все, що створює незабутню атмосферу, в яку хочеться потрапляти знову і знову.

Влітку у Будві неймовірна кількість людей, тому моя любима пора - осінь, а саме вересень. Адже сезон вже закінчується, людей стає все менше, а погода залишається теплою аж до жовтня і море також.
Вересень щедрий на інжир, хурму, виноград, зізіфус... їда тут смачна і домашня: пршут (національне м'ясо), різні види сирів, риба -  це все дуже смачно))

Я рекомендую поїхати  в цю маленьку країну. Вам захочеться завжди повертатися сюди так як і мені))

                                                                       По дорозі в Чорногорію.

Вигляд на старе місто Будва.

Річка "Тарра"

Montenegro

Всім привіт)  Не так давно я приїхала із маленької, але красивої країни Чорногорії. І хочу поділитися з вами своїми враженнями. Я вже не перший раз в цій країні. Цей раз був третій і хочу сказати, що він не останній, адже завжди хочеться сюди повертатися.

Моє любиме місто - Будва. Як тільки  потрапляєш в це місто, зразу відчуваєш розслаблення і спокій. Яскраві барви тутешніх рослин, пальми, приємні люди, бірюзовий колір Адріатичного моря...
А про море тут взагалі інша історія, адже чистота  і колір, просто вражає. Вода неймовірного синьо - бірюзового кольору. Я можу годинами просто сидіти на березі й дивитися на нього. Море дає мені стільки енергії, що вистачає на цілий рік.

Старе місто, яке по вечорах перетворюється на казку із вогнями, затишні кафе зі свічками, вуличні музики, набережна з яхтами, шум моря - все, що створює незабутню атмосферу, в яку хочеться потрапляти знову і знову.

Влітку у Будві неймовірна кількість людей, тому моя любима пора - осінь, а саме вересень. Адже сезон вже закінчується, людей стає все менше, а погода залишається теплою аж до жовтня і море також.
Вересень щедрий на інжир, хурму, виноград, зізіфус... їда тут смачна і домашня: пршут (національне м'ясо), різні види сирів, риба -  це все дуже смачно))

Я рекомендую поїхати  в цю маленьку країну. Вам захочеться завжди повертатися сюди так як і мені))

                                                                       По дорозі в Чорногорію.

Вигляд на старе місто Будва.

Річка "Тарра"

Привіт дорогенькі.

Сьогодні я вам розкажу про свою подорож до Карпат.Я давно мріяла піти в похід компанією з палатками, (я і ходила 1 раз, але то була набагато  нижча гора). Адже цього разу у мене з'явилася можливість піти на найвищу точку України - Говерлу. 

Було все спонтанно, мій друг передзвонив у п'ятницю і сказав, що на цих вихідних ми йдемо в гори. Ми(я брала з собою сетру) швидко купили все що треба, зібрали речі і наступного дня зранку поїхали.

Що ж, я думала, на саму гору підніматися важче, але було нормально, (не скажу, що легко, бо це не легко, але і не можу сказати що супер важко). Найважче було підніматися під самою вершиною, із-за того, що там стрімко.  

                                                  Коли ми піднялися краєвид був вражаючим.

 Далі ми пішли по Чорногірському хребту до озера Несамовитого. Я рекомендую кожному піднятися на хребет, адже фотографії не передають красу природи. Гори в перспективі, преходять від світло-салатового до ультрамаринового. Втома швидко зникає і тебе переповнюють почуття радості і легкості.

                                                                            Говерла 2061м

Ми піднімалися від бази Заросляка зеленим маршрутом на вершину, а з неї -  спускалися червоним до о. Несамовитого. Після того жовтим назад до бази. 

                                                                  По дорозі на Говерлу.

                                                                            Наша група)

Привіт дорогенькі.

Сьогодні я вам розкажу про свою подорож до Карпат.Я давно мріяла піти в похід компанією з палатками, (я і ходила 1 раз, але то була набагато  нижча гора). Адже цього разу у мене з'явилася можливість піти на найвищу точку України - Говерлу. 

Було все спонтанно, мій друг передзвонив у п'ятницю і сказав, що на цих вихідних ми йдемо в гори. Ми(я брала з собою сетру) швидко купили все що треба, зібрали речі і наступного дня зранку поїхали.

Що ж, я думала, на саму гору підніматися важче, але було нормально, (не скажу, що легко, бо це не легко, але і не можу сказати що супер важко). Найважче було підніматися під самою вершиною, із-за того, що там стрімко.  

                                                  Коли ми піднялися краєвид був вражаючим.

 Далі ми пішли по Чорногірському хребту до озера Несамовитого. Я рекомендую кожному піднятися на хребет, адже фотографії не передають красу природи. Гори в перспективі, преходять від світло-салатового до ультрамаринового. Втома швидко зникає і тебе переповнюють почуття радості і легкості.

                                                                            Говерла 2061м

Ми піднімалися від бази Заросляка зеленим маршрутом на вершину, а з неї -  спускалися червоним до о. Несамовитого. Після того жовтим назад до бази. 

                                                                  По дорозі на Говерлу.

                                                                            Наша група)

Моя спідниця. Гарячий батик.

Всім привіт! Рада, що завітали на мій блог))

            На цих фотографіях я у спідниці, яку рада, що пошила, адже вже тривалий час у мене на думці крутилася ця ідея. І вийшла, вона краще, ніж я очікувала))
            Цікаво спостерігати за тим, як речі, котрі ти собі лишень уявляла, втілюються в  реальність.

                                                                                  Ескізи

                Спідниця пошита із атласу, розписана в техніці гарячого батику (давня індійська техніка розпису тканин, робиться з допомогою барвників та воску).

                                                             Атлас - достатньо цупка тканина.
                              Після обробки її воском вона сама почала тримати об`ємну форму

Моя спідниця. Гарячий батик.

Всім привіт! Рада, що завітали на мій блог))

            На цих фотографіях я у спідниці, яку рада, що пошила, адже вже тривалий час у мене на думці крутилася ця ідея. І вийшла, вона краще, ніж я очікувала))
            Цікаво спостерігати за тим, як речі, котрі ти собі лишень уявляла, втілюються в  реальність.

                                                                                  Ескізи

                Спідниця пошита із атласу, розписана в техніці гарячого батику (давня індійська техніка розпису тканин, робиться з допомогою барвників та воску).

                                                             Атлас - достатньо цупка тканина.
                              Після обробки її воском вона сама почала тримати об`ємну форму